Метод визначення вмісту важких елементів у зонах Н ІІ (метод сильних ліній) базується на припущенні, що деякі з вибірок інтенсивностей сильних емісійних ліній у спектрах зон H II можуть служити індикаторами металічності і електронної температури в туманності. Розглядались три вибірки сильних ліній: вибірка A (лінії R₃, R₂, N₂ і S₂ ), вибірка B (лінії R₃, R₂ і N₂), вибірка C (лінії R₃, N₂ та S₂). Інтенсивності сильних ліній пронормовані на інтенсивність лінії H_β. Ми дослідили ці набори на наявність однозначної відповідності між інтенсивностями сильних емісійних ліній у спектрі зони H II та її хімічним складом. Для цього розраховано детальну сітку моделей зон H II. Показано однозначну відповідність між хімічним складом туманності та інтенсивностями ліній вибірок A і C. У випадку вибірки ліній B однозначна відповідність зникає для 5 % зон H II; моделі зон H II з суттєво відмінними значеннями кисню та азоту можуть мати близькі інтенсивності ліній вибірки B. Тому варіанти методу сильних ліній (калібровки) з використанням вибірок A і C надійніші, ніж калібровки, що базуються на вибірці B.