В модифікації Ірвіна - Яновицъкого тінової моделі Хапке формування ефекту опозиції блиску запропоновано використовувати залежність між альбедо одноразового розсіянняя ω та прозорістю κ частинок у вигляді κ = (1 -ω)ⁿ, що кількість невідомих зменшує до двох параметрів (густина упаковки частинок g та ω) та індикатриси розсіяння χ(α). Aнанліз спектрофотометричних спостережень Місяця і Марса показав, що досягається добре погодження між спостережними даними про ефект опозиції і змінами показника кольору з кутом фази а досягаєтеся з розрахункам за п = 0.25, g = 0.4 (Місяць) та 0.6 (Марс). Застосування цього методу до астероїдів деяких типів також дало задовільне погодження: Е-тип (g = 0.6, ω = 0.6, A_g = 0.21, q = 0.83 або g = 0.3, ω = 0.4, A_g = 0.15, q = 0.71) при використанні марсіанської індикатриси; М (g = 0.4ω &le 0.1, A_g ≤0.075, q ≤ 0.42) та S (g = 0.4, ω = 0.4, A_g = 0.28, q = 0.49) при використанні місячної індикатриси; С (g = 0.6, ω ≤ 0.1, A_g≤ 0.075, q = 0.43) при використанні модифікованої місячної індикатриси. В поляризаційних спостереженнях Т. Герелса та ін. виявлено, що на α = 1.6° у світлої деталі місячної поверхні Copernicus (L = -20°08', φ = +10°11') положення площини поляризації в G, I відрізнялось на 22° та 12° від характертної від'ємної гілки, тоді як в U та у темної деталі Plato (L= -10°32', φ = +51°25') відхилення лежало у межах похибки (±3°), що, можливо, є проявом когерентного механізму формування поляризаційного піку поляризації.