Зміни у часі потужності довгохвильового випромінювання системи Земля — атмосфера в космос завжди відстають від змін потужності поглиненого сонячного випромінювання внаслідок повільних змін її тепловмісту. Довгострокові зміни поглиненої Землею енергії сонячного випромінювання протягом часу, що визначається термічною інерцією, залишаються незкомпенсованими випромінюваною у космос енергією. Тому прихідні і витратні частини середньорічного енергетичного бюджету земної кулі з її повітряною і водяною оболонками практично завжди перебувають у незбалансованому стані, що є основним станом кліматичної системи. Середньорічне сальдо теплового бюджету системи Земля — атмосфера за тривалий час надійно визначить хід і величину накопиченого Землею надлишку чи дефіциту енергії, і з урахуванням прогнозу варіацій сонячної постійної може достовірно визначити і завчасно передбачити напрямок і глибину майбутніх змін клімату. З початку 1990-х рр. спостерігається зменшення сонячної постійної. Внаслідок того що Сонце входить у фазу спаду двовікових змін світності, Земля як планета і надалі матиме негативне сальдо в енергетичному бюджеті, що орієнтовно в 2014 р. призведе до зменшення температури. В результаті збільшення альбедо і зменшення концентрації парникових газів у атмосфері додатково будуть зменшуватися поглинена доля енергії сонячної постійної та вплив парникового ефекту. Дія послідовного ланцюжка ефектів зворотного зв'язку може призвести до додаткового зменшення температури, що перевищує вплив зменшення сонячної постійної. Настання глибокого двовікового мінімуму сонячної постійної слід очікувати у 2042±11 р., а 19-го Малого льодовикового періоду за останні 7500 років — у 2055±11 р.