Сонячне затемнення (СЗ) надає дослідникові унікальну можливість простежити за динамікою системи Земля (її внутрішні оболонки) — атмосфера — іоносфера — магнітосфера та варіаціями геофізичних полів на інтервалі часу в декілька годин. Збурення в цій системі, ви-кликані різними СЗ, істотно відрізняються. Параметри цих збурень залежать від часу настання СЗ, стану космічної погоди, сезону, положення в циклі сонячної активності, географічних координат і величини покриття диска Сонця. Слід мати на увазі, що для кожного затемнення притаманні свої індивідуальні особливості. Мета даної роботи — аналіз результатів іонозондових спостережень збурень в іоносфері над Харковом, які супроводжували СЗ 10 червня 2021 р. Протягом СЗ в Харкові максимальна фаза становила ~ 0.112, а відносна площа покриття — ~ 4.4 %. Затемнення розпочалось о 10:42 UT (13:42 LT), а закінчилося о 12:12 UT (15:12 LT). Максимальна фаза мала місце об 11:28 UT (14:28 LT). Для вивчення особливостей варіацій діючих висот і частот, які спостерігались під час СЗ, використано цифровий іонозонд, розташований у Радіофізичній обсерваторії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Проведено аналіз стану космічної погоди. В інтервалі часу спостереження СЗ, а також у контрольні моменти часу 6 та 9 червня 2021 р. стан космічної погоди був сприятливим для спостереження хвильових збурень, про що свідчить індекс 0.3. Проаналізовано висотно-частотні характеристики вертикального зондування іоносфери та встановлено особливості іоносферних процесів, які супроводжували часткове СЗ та яких не було у контрольний день. СЗ супроводжувалося підсиленням хвильової активності в іоносфері. Цуги, які спостерігалися на висоті максимуму шару F₂, мали період 5 і 14 хв і відносну амплітуду коливань концентрації електронів 0.6 і 1.25 % відповідно. На висоті 240 км відносна амплітуда хвиль з періодом приблизно 14 хв збільшувалася до 3 %. Період 14 хв мають атмосферні гравітаційні хвилі, а період 5 хв — хвилі електромагнітної природи. Виявлено різке та значне збільшення від 380 до 560 км діючої висоти відбиття радіохвилі поблизу моменту найбільшої фази СЗ. Виявлено слабке (до 3.3 %) зменшення концентрації електронів, яке запізнювалося по відношенню до максимальної фази затемнення приблизно на 12.5 хв. Оцінено коефіцієнт втрат електронів (1.33*10^–3 с^–1) і швидкість іоноутворення (3*10⁸ м^–3с^–1).