Показано, що спостережувані 11-річні циклічні варіації потоку інтегральної радіації Сонця обумовлені відповідними змінами радіуса і ефективної температури фотосфери, які є наслідком фундаментальних глобальних процесів у його надрах. 11-річні циклічні варіації «сонячної постійної» практично цілком є результатом змін площі випромінювальної поверхні фотосфери при збереженні її ефективної температури незмінною. Отже, 11-річний геліоцикл є одночасне скоординоване коливання активності, радіуса і потоку радіації як за фазою, так і за амплітудою. Вперше безпосредньо виявлено вікову складову варіацій «сонячної постійної». Пропонується гіпотеза про те, що спостережувані довгочасові ідентичні варіації активності, радіуса і потоку радіації є наслідком одних і тих же процесів у глибоких надрах, і скоординировані глобальними варіаціями всього Сонця через циклічні зміни температури у його ядрі. При цьому довгочасові глобальні варіації всього Сонця можуть слугувати каталізатором генерації циклів активності. Прогнозується настання чергового досить глибокого мінімуму активності, потоку радіації та радіуса квазі-200-річного циклу Сонця майже на рівні маундерівського мінімуму орієнтовно у 2040±10 р.