Лінія Fe I λ 1564.8 нм та розподіл сонячних магнітних полів
| 1Шемінова, ВА 1Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України, Київ, Україна |
| Kinemat. fiz. nebesnyh tel (Online) 2003, 19(2):107-125 |
| Язык: російська |
Аннотация: Отримано розподіл напруженості магнітних полів для різних рівнів фотосфери спокійного Сонця за даними 2-М-МГД-моделювання магнітогрануляції, а також із синтезу ❘ V ❘ -профілів лінії Fe I λ 1564.8 нм. Вид розподілу й положення його максимуму істотно змінюються з висотою. Пік розподілу знаходиться в середньому близько 25 мТл. З урахуванням просторового усереднення профілів (біля 0.5″) максимум розподілу знаходиться біля 35 мТл. Розбіжність між отриманими розподілами зумовлена похибками визначення напруженості з V-профілів. Аналіз показав, що використання з лінії λ 1564.8 нм в цьому методі є найбільш ефективним і надійним засобом вимірювання полів з напруженістю понад 50 мТл, коли ця лінія входить у режим сильного розщеплення. У режимі слабкого розщеплення (нижче 17 мТл) вимірювані значення напруженості становлять близько 20 мТл, а у проміжному режимі вони будуть завищені на 2—4 мТл. Розподіл напруженості в області полів понад 50 мТл, отриманий за допомогою лінії λ 1564.8 нм, може бути еталоном для тестування інших методів та ліній. Результати аналізу синтезованих профілів лінії заліза λ 630.2 нм підтвердили, що ця лінія менш придатна для вивчення розподілу напруженості полів унаслідок слабкої чутливості до полів, менших від 120 мТл. Крім цього, на відстань між σ-компонентами цієї лінії сильно впливає нахил вектора магнітного поля. Ефект додаткового розширення профілів зі збільшенням нахилу полів призводить до істотного (близько 20—30 мТл) завищення напруженості слабких похилих полів, вимірюваних методами, що не враховують величини Q-, U-профілів. Отримані нами розподіли магнітних полів, а також розподіли параметрів асиметрії і нульового перетину V-профілів, по-перше, задовільно узгоджуються з даними поляриметричних ІЧ-спостережень і, по-друге, переконливо підтверджують припущення про неперервний спектр структур і величин напруженості фотосферних магнітних полів зі змішаною полярністю аж до масштабів, значно менших, ніж поріг розділення, і по-третє, указують, що структура й масштаби магнітних полів тісно зв'язані зі структурою грануляції. |
| Ключевые слова: магнітне поле Сонця, фотосфера Сонця |
