Вивчаються інтегральні і диференційні розподіли діаметрів сонячних плям у семи останніх 11-річних циклах сонячної активності. Використано дані Гринвіцького каталогу, Пулковської бази даних та бюлетеня «Солнечные данные». Знайдено, що в інтегральних розподілах в діапазоні діаметрів 50—90 Мм показник розподілу α в середньому дорівнює 6.0 і не залежить від чисел Вольфа, однак для більшості циклів (чотирьох з семи) залежить від фази циклу: він більший на фазі росту, має проміжне значення у фазі максимуму і мінімальний на спаді активності. Інакше ведуть себе цикли 17, 18 і 22, в яких параметр α або не змінюється з фазою циклу, або ці зміни відмінні від вказаних вище. Виявилось, що цикли №№ 17 і 18 «аномальні» також тому, що в них спостерігались найбільші за останні 80 років сонячні плями — з діаметром до 140— 180 Мм. Висловлено три припущення щодо природи цих гігантських плям: а) їхня поява пов’язана зі зміною швидкості диференційного обертання Сонця; б) ці плями є окремим статистичним ансамблем, який утворюється у спорадичній дискретній області конвективної зони; в) це «шматки» реліктового магнітного поля сонячного ядра, що спливають на поверхню.