Розраховано монохроматичні коефіцієнти яскравості морфологічно неоднорідних ділянок хмарової поверхні Юпітера і Сатурна у видимому діапазоні довжин хвиль. Виділено деталь комбінаційного (раманівського) розсіяння світла (псевдоемісійний пік) в області найпотужнішої фраунгоферової лінії H Ca II у спектрах обох планет. Оцінено її інтенсивність.