Досліджується сонячний спалах 5 листопада 2004 р. балу M4.1/1B. Для трьох моментів цього спалаху (11^h35^m, 11^h39^m і 11h45^m UT) вивчені стоксові I±V-профілі дев'яти фотосферних ліній Fe I, Fe II, Sc II та Cr II. Магнітні поля у спалаху вимірювались двома методами: методом «центрів ваги» та на основі зіставлення спостережуваних профілів з теоретичними, розрахованими за програмою Е. О. Барановського. З аналізу профілів виходить, що у максимумі спалаху (11^h35^m) існував пік напруженості поля у верхній фотосфері (lgτ₅₀₀ = -2.7), який з розвитком спалаху розмивався і зміщувався у глибші шари фотосфери. Напівемпірична модель спалаху має два шари з підвищеною температурою: у верхній та середній фотосфері. Ці шари також зміщувались вглиб з розвитком процесу спалаху. Турбулентні швидкості у максимумі розподілу збільшились при цьому майже у п'ять разів порівняно зі швидкостями в незбуреній фотосфері, тоді як густина змінювалась у три—шість разів у напрямку як її збільшення, так і зменшення.