Спектральні прояви сильних і особливо сильних магнітних полів у активному протуберанці 24 липня 1999 року
Яковкін, II, Громов, MA, Лозицький, ВГ |
Kinemat. fiz. nebesnyh tel (Online) 2023, 39(5):65-76 |
Мова: українська |
Анотація: Наведено результати дослідження магнітного поля в активному протуберанці 24 липня 1999 року на момент 07:00 UT за матеріалом спостережень, отриманим на ешельному спектрографі горизонтального сонячного телескопа Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Наш аналіз базується на вивченні профілів I ± V лінії Нα, які стосувались висот в атмосфері в діапазоні 11…20 Мм. Встановлено, що бісектори профілів I ± V не паралельні між собою у більшості місць цього протуберанця. Це свідчить про неоднорідність магнітного поля, бо у випадку однорідного магнітного поля названі бісектори мали бути паралельними. При цьому максимальне розщеплення бісекторів спостерігається не тільки в ядрі лінії (що було відмічено раніше іншими дослідженнями), але і в її далеких крилах, на відстанях 0.15…0.25 нм від центра лінії. Зазначений максимум розщеплення відповідає магнітному полю близько 3000 Гс, але це значення слід розглядати лише як нижню оцінку справжніх локальних магнітних полів. Зокрема, другий максимум розщеплення бісекторів може свідчити про те, що фактичне значення зеєманівського розщеплення у дрібномасштабних структурах з малим коефіцієнтом заповнення досягає зазначеного вище значення 0.15…0.25 нм, що відповідає напруженості поля приблизно 100 кГс. З нашого дослідження випливає, що поява таких надзвичайно сильних магнітних полів може бути не рідкісним, а досить поширеним явищем, проте їх можна зафіксувати лише за певних сприятливих умов спостережень. |
Ключові слова: магнітні поля, надсильні поля, протуберанці, Сонце, сонячна активність, спектрополяриметрія |