Представлено результати аналізу спектральних спостережень в лінії H_α ділянки активної області NOAA 11024, яка перебувала в основній фазі розвитку — активність її різко зростала. Досліджувана ділянка (її довжина 10 Мм) була розташована в області появи нового змієподібного магнітного потоку. На ній сформувалася система аркових волокон (САВ), під якою виникла і розвивалася бомба Еллермана (БЕ), і на відстані близько 7.2 Мм від БЕ утворилася пора. Ми вивчаємо еволюцію САВ і досліджуємо утворення і розвиток усіх -викидів, які сформувалися в її магнітних петлях під час наших спостережень. Спектральні дані з високою просторовою (~ 1") і часовою (близько 3 с) роздільною здатністю було отримано на франко-італійському сонячному телескопі THEMIS (о. Тенеріфе, Іспанія) 4 липня 2009 року. Час спостережень становив 20 хв (9^h52^m...10^h11^m UT). Ми використали спектральну ділянку, яка містить центральну частину хромосферної лінії H_α. На всіх спектрах H_α-викиди (сержі) видно у поглинанні як в довгохвильовому, так і в короткохвильовому крилі лінії. Досліджено зміни форми I-профілів Стокса — вони були дуже різноманітними і значно відрізнялися від профілю для незбуреної хромосфери. Залежності від того, догори чи донизу рухався викид, компонент профілю, що відповідав йому, проєктувався на синє чи червоне крило лінії. Під кінець спостережень з’явилися дуже розширені і двопелюсткові профілі, вказуючи на те, що поруч рухалися як низхідні, так і висхідні потоки плазми. Виявлено, що сержі можуть складатися з кількох струменів, які утворилися під час послідовних і періодичних магнітних перез’єднань. За допплерівськими зсувами компонентів профілів було розраховано променеві швидкості (V_пр) руху хромосферної речовини у сержах. Проаналізовано зміни V_пр уздовж поперечного розрізу струменів сержів в місці їхньої максимальної інтенсивності. Швидкість струменів була різною і, напевно, залежала від структури магнітного поля у сержі і навколишньому середовищі. Різним був і напрямок руху струменів — він залежав від фази розвитку сержа. Більшість кривих зміни V_пр складалися з кількох відрізків. Це вказує на те, що великі струмені складалися з кількох дрібніших струменів, тобто вони мали волокнисту структуру. Висхідні і низхідні потоки сержа часто виникали одночасно і збігалися в часі зі збільшенням яскравості БЕ. У одному з викидів протягом близько 3 хв спостерігався вихровий рух плазми, про що свідчать похилі темні смуги у спектрах. На момент найбільшої яскравості БЕ на досліджуваній ділянці АО спостерігалися сім сержів, причому у трьох із них плазма опускалася зі швидкістю до 77 км/с, а у п’яти — підіймалася з набагато меншою швидкістю до –35 км/с. Під час наших спостережень максимальна швидкість руху плазми вгору у сержах досягала –110 км/с, а вниз — 90 км/с. У верхній частині магнітних петель, на рівні утворення ядра лінії H_α, значення V_пр плазми змінювались між –25 км/с і 22 км/с. Значення швидкості на ділянці без активних утворень не перевищували ±2 км/с. Також проаналізовано, чи пов’язані процеси еволюції САВ та фази розвитку БЕ. Наша робота заснована на детальному дослідженні спостережних даних, які було отримано з високою просторовою і часовою роздільною здатністю. Це дозволило краще зрозуміти динаміку еволюції системи аркових волокон, під якою виникла і розвивалася бомба Еллермана, а також виявити особливості утворення і розвитку сержів, які формувалися в її магнітних петлях. Ймовірно, вони були результатом послідовних і періодичних магнітних перез’єднань, які були пов’язані з виходом нового змієподібного магнітного потоку і відбувалися при взаємодії його петель з уже наявним навколишнім магнітним полем АО, або між магнітними петлями самого потоку.