Вивчено ефективність методів призначення ваг спостереженням зірок на рівних висотах. Розглянуто недоліки вагового оцінювання на основі залишкових відхилень зір від середнього альмукантарату, отриманого із спостережень групи зірок. Вивчена можливість оцінити якість спостережень окремої зірки за сходимістю масиву відхилень її висот від умовного альмукантарату. На прикладі декількох річних серій спостережень на призмовій астролябії в Полтаві: 1) досліджено статистичні характеристики масивів поправок висоти окремих зірок (довгоперіодичний тренд, дисперсія); 2) проведені переобчислення ряду з врахуванням вагових коефіцієнтів, визначених по відхиленню індивідуальних висот від кривої зміни відносної висоти окремої зірки. Встановлено, що: для більшості спостережень систематичні компоненти змін висоти з точністю до постійної співпадають з кривими, передобчисленими за даними про параметри орієнтації Землі; їх відмінності не перевищують 0.1"; дисперсія випадкової складової, в середньому, складає 0.26" і дещо залежить від яскравості зірки; розподіл випадкової складової співпадає з законом розподілу Пірсона; застосування запропонованого методу призначення ваг покращує збіжність широтних рядів, не менше, ніж на 15%.