Про виявлення аерозолю у верхньому шарі земної атмосфери
| 1Мороженко, ОВ, 1Відьмаченко, АП, 1Неводовский, ПВ 1Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України, Київ, Україна |
| Kinemat. fiz. nebesnyh tel (Online) 2013, 29(5):57-63 |
| Start Page: Динаміка і фізика тіл Сонячної системи |
| Мова: російська |
Анотація: У верхньому шарі атмосфери Венери, Марса, Юпітера, Сатурна і Землі є шар аерозолю. Причиною його появи можуть бути метеорити, кільця і винос дрібних частинок планетного походження. Спостереження в 1979—1992 рр. показали, що оптична товщина аерозолю над полярними районами Землі змінювалась від τ ≈ 0.0002 до 0.1 при &lamda; = 1 мкм. Найбільше значення τ було в 1984 і 1992 рр., яким передувала потужна активність вулканів Ель Чічон (1982 р.) і Пінатубо (1991 р.). Нами було показано, що таке збільшення стратосферного аерозолю може зумовити зареєстроване в 1970-х рр. зменшення озонового шару. Залишається невідомою природа стратосферного аерозолю (дійсна частина показника заломлення), ефек-тивний розмір частинок r і зміна τ з широтою. Серед дистанційних методів визначення nr та r найефективнішим є аналіз фазової залежності ступеня поляризації. Спостережне значення інтенсивності і ступеня поляризації у видимому світлі зумовлюється оптичними влас-тивостями поверхні та оптичною товщиною атмосфери, значення яких змінюються з широтою, довготою і в часі. Тому неможливо коректно виокремити внесок стратосферного аерозолю. При спостереженні в УФ-променях при &lamda; |
| Ключові слова: аерозоль, атмосфера, Земля |
References:
1. О. И. Бугаенко, А. В. Мороженко, "Ориентированные частицы в верхних слоях ат¬мо¬сферы Сатурна", Физика планетных атмосфер, ( Киев: Наук. думка, 1981), С. 108—112.
2. П. Н. Варгин, В. А. Юшков, С. М. Хайкин и др., "Изменение климата и средняя атмосфера — вопросов все больше". Вестник российской академии наук. 80 (2), 114—130 (2010).
3. Л. Т. ФизикаМатвеев, Курс общей метеорологии, ( Ленинград: Гидрометеоиздат, 1976.—639 с.)
4. А. В. Мороженко, А. В. Шаврина, А. А. Велесь, "Роль стратосферного аэрозоля в формировании озонового слоя". Кинематика и физика небес. тел. 16 (4) (2000).
5. О. В. Мороженко, А. В. Шаврина, О. О. Велесь, "Концепція моніторингу газового та аерозольного (для висот більше 30 км) забруднення земної атмосфери з борту Міжнародної космічної станції". Космічна наука і технологія. 6 (2/3) (2000).
6. Н. А. Фукс, Механика аэрозолей, ( М.: Изд-во АН СССР, 1955.—351 с.)
7. Э. Г. Яновицкий, З. О. Думанский, Таблицы по рассеянию света полидисперсной системой сферических частиц, ( Киев: Наук. думка, 1972)
8. J. M. Ajello, K. D. Pang, A. L. Lane, et al., "Mariner 9 ultraviolet spectrometer experiment: bright-limb observations of the lower atmosphere of Mars". J. Atmos. Sci. 33 (3), 544—552 (1976).
9. J. Hansen, "Climate forcing’s and feedbacks", Long—Term Monitoring of Global Climate Forcing’s and Feedbacks , Eds J. Hansen, W. Rossow, J. Fung New York, 1992, P. 6—12.
10. C. B. Leovy, C. A. Briggs, A. T. Young, et al., "The Martian atmosphere: Mariner 9 television experiment progress report". Icarus. 17 (2), 373—393 (1972).
11. C. B. Leovy, B. A. Smith, A. T. Young, R. B. Leighton, "Mars atmosphere during the Mariner 9 extended mission: Television results". J. Geophys. Res. 78 (2), 4253—4266 (1973).
12. Long-term monitoring of global climate forcing’s and feedbacks, Eds J. Hansen, W. Rossow, I. Fung, ( New York, 1992.—89 p.)
13. B. T. O’Leary, "Venus: Vertical structure of stratospheric hazes from Mariner 10 pictures". J. Atmos. Sci. 32 (6), 1091—1100 (1975).
14. K. Rages, R. Beebe, D. Senske, "Jovian stratospheric hazes: The high phase view from Galileo". Icarus. 139 (2), 211—226 (1999).