Сонячні факели: мікротурбулентність як індикатор похилих магнітних полів

1Стоділка, МІ, 2Костик, РІ
1Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету імені Івана Франка, Львів, Україна
2Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України, Київ, Україна
Kinemat. fiz. nebesnyh tel (Online) 2020, 36(4):3-18
Start Page: Фізика Сонця
Мова: українська
Анотація: 

За даними спостережень сонячного факела в лінії Ba II λ 455.403 нм отримано шляхом розв’язку оберненої задачі нерівноважного переносу випромінювання 3D-модель факельної площадки і проведено дослідження тонкої структури поля нерозділених швидкостей (мікротур-булентності). У шарах верхньої фотосфери утворюються нові турбулентні структури, які локалізуються переважно між висхідними і низхідними потоками з утворенням кільцеподібних структур підвищеної турбулентності навколо цих потоків. Запропоновано механізм магнітної анізотропії мікротурбулентної швидкості (дрібномасштабні вихороподібні рухи плазми здійснюються переважно у площинах, перпендикулярних магнітному полю), що дозволяє поясни-ти висотну залежність поля нерозділених швидкостей. Анізотропія мікротурбулентності починає проявлятися у нижніх фотосферних шарах поза висхідними і низхідними потоками, тоді як усередині цих потоків вона проявляється у більш високих шарах. Збільшення мік-ротурбулентності в шарах верхньої фотосфери і нижньої хромосфери на ділянках між потоками речовини свідчить про наявність похилих магнітних полів, що, поряд із замиванням її просторової структури, вказує на існування області магнітного канопі. Мікротурбулентність можна використовувати в якості додаткового інструментарію для діагностики похилих магнітних полів.

Ключові слова: діагностика, мікротурбулентність, похилі магнітні поля, Сонце, факели, фотосфера