Історія дослідження сонячних плям і прогноз максимуму 25-го циклу

1Васильєва, ІЕ, 2Пішкало, МІ
1Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України, Київ, Україна
2Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
Kinemat. fiz. nebesnyh tel (Online) 2021, 37(4):60-78
Start Page: Фізика Сонця
Мова: українська
Анотація: 

Зроблено короткий історичний огляд спостережень сонячних плям із моменту їхнього відкриття до сьогоднішнього часу. Огляд не є збіркою всієї відомої історичної інформації про дослідження сонячних плям, а висвітлює дослідження п’яти вчених із п’яти різних сторіч, починаючи із шістнадцятого. У огляді висвітлено найбільш довготривалі спостереження сонячних плям. Сонячні плями спостерігалися ще у стародавні часи, про них є свідчення у давніх літописах і хроніках. Активне спостереження плям почалося, ймовірно, Гансом Ліппершеєм на початку XVII століття. Задокументовано, що першим спостерігав сонячні плями за допомогою телескопа Томас Герріот 8 грудня 1610 року. Ймовірно, що майже одночасно із ним у грудні 1610 р. за допомогою телескопа сонячні плями спостерігали Галілео Галілей і Йоганн Фабриціус, незалежно один від одного і від Герріота. Першу публікацію про сонячні плями зробив саме Фабриціус у червні 1611 р. Детальніше ми зупиняємося на спостереженнях Крістофа Шейнера, Христіана Горребу, Генріха Швабе та Гісако Коями. Свої багаторічні спостереження і дослідження сонячних плям з 1611 по 1630 рр. Крістоф Шейнер описав у книзі «Rosa Ursina sive Sol», яка стала взірцем для спостерігачів за Сонцем на довгі роки. Христіан Горребу був першим, хто висловив припущення про регулярність появи сонячних плям. А Генріх Швабе першим у 1843 р. відкрив періодичність (приблизно 10 років) кількості груп плям па Сопці. Рудольф Вольф, проаналізувавши всі доступні йому джерела, у 1852 р. уточнив, що сонячна активність має 11-річну періодичність, увів поняття відносного числа сонячних плям, організував регулярні спостереження і публікацію їхніх результатів. 40-річні спостереження Гісако Коями допомогли узгодити сучасні підрахунки числа плям із більш ранніми визначеннями. Система Вольфа протрималася до початку XXI століття. У липні 2015 р. було прийнято нову версію відносного числа сонячних плям (Версія 2.0). У роботі розраховано відношення «нових» і «старих» чисел Вольфа, наведено таблицю характеристик 11-річних циклів за Версією 2.0. Зроблено два прогнози максимуму 25-го циклу сонячної активності. У випадку, коли передвісником максимуму є значення відносного числа сонячних плям у мінімумі циклу (коефіцієнт кореляції r = 0.557, Р<0.001), прогнозоване значення максимуму становить 135.5 ± 33.8. У другому випадку, коли передвісником є тривалість попереднього циклу (r = -0.686, Р<0.001), прогнозований максимум становить 179.4 ± 18.2. Обидва прогнози вказують на те, що 25-й цикл буде потужнішим від 24-го і слабшим від 23-го циклу.

Ключові слова: прогнозування сонячної активності, Сонце, сонячна активність, сонячний цикл